Перший раз я читав «Ґолема» років 16 тому, але друге прочитання лише підтвердило моє тодішнє враження про цей роман, як про геніальний.
Змінилося дещо ставлення до ідейного змісту, якщо раніше мені здавалося, що цей роман про кохання, то тепер лінія з коханням видається найслабшою і найнепереконливішою (і зачіпає вона лише аспект закоханості, а не справжнього кохання), і далеко не основною. Основною ж я тут вбачаю тепер ідею двійників, створеного і нествореного людиною, спроб втілити на письмі психічну реальність внутрішнього світу та проблему її зв’язку із реальністю об’єктивною, і, звісно, надзвичайно колоритне зображення єврейської Праґи із вражаючими персонажами, які одночасно і узагальнені, і унікальні, де кожен запам’ятовується.
Взагалі вражає те, настільки художньо досконалий твір вийшов у такого, загалом, другорядного письменника. Цей його роман точно має лишатися у європейському, а то і світовому культурному спадку всіх часів.
Дуже хороший переклад Наталі Іваничук. Переклад «Білого домініканця» від Ігоря Андрущенка теж непоганий, але він дещо зловживає діалектизмами та всілякими архаїчними словами, що створює додаткову дистанцію між текстом і читачем, і не надто відображає реальне культурно-історичне тло, а от Іваничук вдається зберегти ідеальний баланс — мова проста і зрозуміла, що дозволяє повністю зануритися в події, але водночас у прямій мові і думках є вдосталь специфічних словечок, які чітко асоціюються з Чехією і Австро-Угорщиною, що дуже гарно передає культурно-історичний колорит роману.
10 з 12
Отзывы на книгу «Голем», страница 5