Читать книгу: «Вибрані поезії», страница 2

 
Що вродила козака.
 

1908

Батькові

 
Батьку, постій! Головою понурою
Ти ще тепер не кивай,
Знай – лихолітньою грізною бурею
Я ще не стомлений вкрай.
 
 
Хто не боровся з лихою годиною,
Щастя не знав в боротьбі.
Хай похоронно, хай лебедино
Пiснi співає собі.
 
 
В мене ж не згасла ще сила могутняя,
Хочу боротись, ще хочу я жить!
Кличе i жде мене доля славутняя,
Хто ж мене має спинить?
 
 
Може, й мене ще з лихою отрутою
Щастя розбавлене жде,
Все ж таки знай, що з неправдою лютою
Син твій боротись іде!
 
 
Батьку! Як дуб віковий над долиною
В грiзную буряну ніч, не хились, —
Може, хоч мрією, часом, хвилинною
Будем щасливі колись!..
 

1907

Гей, на весла!

 
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на простір,
Де свавільний вітер вільний
Гонить хвилі вздовж і вшир!
 
 
Там, на морі, на просторі,
Розігнавши млявий сон,
Виллєм муки наші в звуки
Буйним вітрам в унісон.
 
 
Там, на волі, на роздолі,
Де здіймаються горби,
Всю отруту нашу люту
Виллєм в море без журби.
 
 
Виллєм в море наше горе,
Нашу млявість, нашу лінь.
Гей, на весла, щоб понесла
Буря човен на глибінь!
 
 
Ми полинем соколиним
Вільним льотом з берегів,
Роздратуєм, загартуєм
Нашу мiць для ворогів.
 

1909