Вдихнути - видихнути.
Перегортаючи останню сторінку будь-якої книжки, я, завжди, точно знаю, які емоції вона в мене викликала, на які роздуми спонукає і яку оцінку поставлю. Перегорнувши останню сторінку "Камо Грядеши" я розгубилась. Мене кидало з крайності в крайність. Я її ненавиділа і любила, мені хотілось порвати її на дрібні шматки, щоб ніхто більше не читав. І в той же час роздати друзям, щоб цю історію знали всі. Нереально оцінювати цю книгу, мені важко її аналізувати, складно про неї говорити, мені було нестерпно її читати, неможливо про неї думати і тим більше про неї писати. Важко пояснити словами "про що?" і "чому?", просто бувають книжки, які ТРЕБА прочитати.
Двом великим символам-образам, двом повелителям світу, які зіткнулися на римській курній дорозі, не судилося вміститися в одній "колисці" світу. Що вони несли в собі? Один - руйнування, бруд, відчужені порожні душі, спраглі крові, "хліба і видовищ",які закутавшись у блискучу пишність Риму, сипали гетакомби Богам, в яких не вірили. Інший - любов і життя на вівтар, в обіймах і молитвах. Безмежна любов і милосердя. Проповідники істинного Бога і царства небесного. Вони зійшлися ТУТ! У царстві пороку, розпусти. В майбутній столиці Нової Релігії, щоб назавжди змінити історію.
Горів Рим чи горіли символи? Що відродиться з крові і попелу? Хто ти є? В що віриш? Щодалі, тим більше питань поставало переді мною, книжка кидала мені виклик. І, перегорнувши останню сторінку, залишилось лише одне питання... Quo Vadis? Камо грядеши? Куди йдеш?
Отзывы на книгу «Камо грядеши», страница 4