Ось покінчено і з другою збіркою під назвою "Меч призначення". Геральт все ще невимовно крутий, Любисток - балакучий, а Йенніфер створює складнощі.
Напевне, занадто швидко почала другу збірку після прочитання першої. Так і до кінця швидесенько доберусь. Але ще не хочеться, хочеться трохи потягнути, бо пам'ятаю, як подруга хотіла зтерти собі пам'ять, щоб прочитати Відьмака знову.
Дуже сподобалось оповідання "Трохи жертовності". Ессі - юна поетесса і бард - набагато більше мені імпонує, аніж та його кохана Йенніфер. Може я просто не люблю таких героїнь, як Йен, але все ж Ессі для мене поки що краща дівчина у житті Геральта. Але ж і гарна, і ніжна історія в них вийшла.
Ще хочеться виділити "Меч призначення". Оповідання, назву якого взято за назву збірки. І не просто так. Адже тут Геральт вперше зустрічає своє призначення... Я зрозуміла, що крім Любистка я знайшла ще одного персонажа, який буде мене радувати постійно - Цірі. Ця дитина просто чудо! І Геральт міняється, коли поряд з нею. А всі ці її княжі вибрики!.. Шикарний персонаж! Я просто в захопленні від неї!
9/10
Отзывы на книгу «Меч Предназначения», страница 14