Читать книгу: «Казонька», страница 4
– Давно тебе чекав я жаба
Можливо вже зо триста літ
А ти я бачу зустрічі не рада
Чи я для тебе уже дід?
Чи ти можливо парубка хотіла
Так ти й сама не дівка біла.
Така от будемо ми пара -
Чудовисько і жаба.
Поволі жабеня прийшло до тями
– Шукала я чудовисько одне…
Щоб те…
Доткнулось поцілунком
До мене…
Щоб я… красуньой стала…
Але,..
Я не чекала…
Що це…
Чудовисько лісне..
Таке гидотне і бридке
Мені ви звісно вибачайте
Та я піду не проводжайте.
І обережно жабеня
Двері задки відчиня
Та раптом двері самі гуп
зачинились не здвигнуть
– Е ні панянко зачекай
Ти попала у той край
Де коли, куди іти
Вирішуєш не ти …
Три сотні літ тому назад
Провиділа гадалка
Мені дружиной має стать -
Дівчина русалка.
І побачу я її
В перший раз як жабу
Поцілую, і тоді
Згуляємо з русалкой свадьбу
– Ні, ні, ні.
Пане пробачайте
Я дурна і не путяща
Курю, п’ю, гуляща
До роботи геть ледаща
Тай пройдоха, та ще.
Ну навіщо вам така?
Пане, жаба я не та.
Ну, яка русалка з мене
Щоб оце бридке, зелене
В одну мить красуньой стало
Та буде вічності замало.
Почекайте іще трохи
Можливо через сотню років
Вам зустрінеться та жаба
Що одружитись буде рада.
Стане вам дружина гарна
Привітна, лагідна, кохана
Будете у двох щасливі
Навіки разом, до поки живі.
А я до свого краю почвалаю
Справи не завершені там маю
Щось до суду викликають.
І по суботах в казино я граю.
Так що пробачайте і не проводжайте.
– Ну що ж можливо твоя правда.
Насильно милим я тобі не стану.
Нехай тебе проводить моя варта
А я на іншу жабу зачекаю.
А на дорогу може чаю
Бо не з нашого звичаю
Тебе відправити додому
Втомлену, одну, голодну.
Що про мене скажуть в лiсi
Як дізнаються про те
Що не давши відпочити i поїсти
Відпустив тебе?
Жаба знизивши плечима.
-Згода, також буду чемна
Не відмовлюсь я від чаю
І від печення.
Ваша правда, маю втому.
Відпочину і потому
Помандрую я додому.
– От і добре, файная панянко!
То запрошую до столу!
Гей прислуга чаю склянку!
