А за лісом за горою
Чародійник практикує
Може він займеться мною
Мені вроду на чаклує.
– Знаю я тих чародіїв
Хоч вони і чаклуни
Та пластична хірургія
Не поможе вже тобі.
– Що ж мені робить ведмедик?!
– За горою, в лісі темнім
Є чудовисько одне
Страшне як гремлін
Кровожадне, хитре, зле
І якщо воно тебе
Поцілує а не вб’є
Перетворишся у ту ж секунду
В русалку дівчину – красуню.
Але знай і пам’ятай
Станеш ти чудовиська дружина
Прекрасна але підневільна.
– Та нехай, нехай я згідна
Мені вже байдуже
Кому буду я дружина
Жабой бути хуже.
Шлях не легкий
Шлях далекий
Через гори доли
Через дощ, мороз і спеку
Через негоди
Повзе жаба за красою
Шука ліпшу долю.
Часом тяжко так бувало
Що собі вже міркувала:
Ой не жаб’яче то діло
Тягнути кволе, слабе тіло
До вершин і з висоти
В пошуках краси.
Немає сил терпіти втому
Може повернутися додому?
А назустріч дують вітри
Ламаючи все під собою
Сповіщаючи близьку біду
Тому хто вибрав дорогу
До чудиська злого в барлогу.
Гл.2
Загадала собі жаба
Шику, лоску як с парада
Натомість поки що
Дощі та вітрища
В обличчя.
Та вперта вона по натурі була
Не лякала не буря, не ліс, не гора
Повзла як той танк у броні
Тільки б не бути в болоті, в багні.
І от нарешті той ліс
Привиди скрізь
Зачули жабу взяли у кільце.
– Стояти на місці, кого це несе?
– Я жабеня, з болота того
Що за тридев’ять земель.
Я до чудовиська лихого
Хай поцілує він мене.
Дружиною йому я стану.
От такі у мене плани.
Довго привиди сміялись
Та нарешті відсміявшись
Між собой посперечавшись
Під конвоє, рівним строєм
Повели кудись.
– Гей-но привиди прозорі
Куди мене ви ведете?
Мабуть нам не по дорозі
Чи я зробила щось не те
Чи я порушила кордон
Чи що без документу?
То я без умислу, пардон
Я заплачу таможню ренту.
– Смішна ти жаба аж занадто
Вмієш жарти розказати
Ми міркуємо що варто
Тебе шефу показати
Бо те чудовисько лихе
До якого ти чвалаєш
Нашим шефом якраз є
Розважити його ти маєш.
Ото умора буде – жах