Читать книгу: «ПереродженнЯ», страница 2

Глава 5

Група десанту наблизилася до першої й самої великої «піраміди влади». По її схилах були видні сліди оплавлення породи, які могли бути викликані високим потоком енергії плазмоїду. Але він повинен був пробити діру в піраміді, а вона була ціла, виходить, ці сліди не від потужного заряду плазми. Такі сектори, як 3.9 і 3.10 не комплектуються важким флотом, інакше від піраміди нічого б не залишилося. Виходить, мав місце енергетичний сплеск, викликаний жерцями. Але, що могло змусити їх застосовувати це знання проти самих себе? Невже був порушений закон «Свободи волі» і вони не контролювали себе? Це страшний злочин перед всесвітом. Якщо це так, то сюди повинні прибути представники ради з усіх світів, включаючи тонкий. Але поки це догадки. Без людей, що вижили, вони можуть не бути враховані в раді, тому, що немає доказів.

Вхід у піраміду був, як і передбачалося, закритий. Її вершина була зруйнована, що призвело до неможливості передавати інформацію в метрополію, а також унеможливило перенос тонкого тіла в носії метрополії в тонкий світ Батьківщини.

Апарати керування були зіпсовані, відкрити вхід не вийшло. Залишається підривати. Повноваження на ці дії у групи є.

Установивши заряди в центрі входу в піраміду, група вкрилася в безпечному місці. Залишається сподіватися, що біля входу нікого немає. Пролунав вибух.

Після того, як осіла пил, а осколки перестали падати, група кинулася до входу. Увійшовши в піраміду й обійшовши кожну її з кімнат, всі були вкрай здивовані. Піраміда виявилася порожнюю. Тоді навіщо її закрили, навіщо зруйнували її навершя? Куди ділися люди? Питань ставало усе більше й більше.

Піраміда не будується одна, вони будуються комплексом із трьох або 5 штук, залежно від значимості тієї території, на якій вони будуються. Не витрачаючи час даром, група направилася до наступної піраміди. Дотримуючись протоколу, для прискорення роботи розділятися не сталі. Ніхто не знає, що може їх чекати в піраміді.

Вийшовши на дорогу й зайнявши місця в скутерах, група рушила до наступної піраміди. Дивно, але чомусь стало темніти. Над сектором під куполом повинні світити три сонця. День не повинен переходити в ніч. Недостача сонячного світла з переходом на ніч ламає біоцикли носія й спричиняє прискорене зношування носія.

– Командир «Швидкого», – викликає старшина групи три. Спостерігаємо перехід дня в ніч. Як зрозуміли?.

– Старший групи три, – це Олексій, командир «Швидкого», підтверджую. У вашім районі спостерігається ухід сонця два. Під куполом працює одне сонце. Інші два сонця ушкоджені. Їхні ушкодження зараз вивчають. Ніч спостерігається над половиною сектору. До настання дня у вашім районі, за розрахунками траєкторії руху сонця, залишається дев'ять годин. Прогнозується зниження температури. Освітлення місця забезпечать винищувачі. Закінчуйте огляд пірамід і вертайтеся на базу. Огляд продовжимо із входом сонця в район проведення пошуку.

– Наказ прийняв.

Підійшовши до «малої піраміди влади», над її входом, вже забезпечуючи освітлення, завис винищувач. За схемою з попередньою пірамідою був установлений заряд на вході в піраміду. Група вкрилася в безпечному місці, винищувач поміняв позицію, зайнявши місце у видаленні від піраміди. Вібух, посипалися камені, піднявся пил. Дочекавшись падіння каменів, група ввійшла в піраміду. Як і попередня піраміда, вона була порожня й на ній теж було зруйновано навершя. Залишилася остання піраміда.

Передавши інформацію, група зайняла місця в скутерах. На зв'язок вийшов пілот винищувача. Його радар перестав показувати місце розташування корвета, що висадив десант. Сплесків енергії виявлено не було, виходить, це перешкода, і встановлена вона штучно. Він зробить обліт території на висоті, поки ми будемо рухатися до третьої піраміди.

У район пошуку прийшла повна ніч. Стало зовсім темно. Сонце пішло по траєкторії середнього радіуса убік малого континенту. Цікаво. Тут відбулися дивні події. Може, отут є тварини, небезпечні для гуманоїдів, які можуть напасти. У темряві погано видно. Тільки зв'язок з безтілесною сутністю дає повний огляд периметра. Їй не потрібно сонце, вона бачить через простір. Нашої безпеки нічого не загрожує. Шкода, що заглянути в піраміду, без виходу з носія сутність не може, це б нам спростило завдання. але втрачати носій просто так не можна. Всю роботу, у виявленому світі, доводиться виконувати у фізичному тілі.

Третя «піраміда влади» перебуває ледве далі від «великої піраміди влади», чим друга. Поки ми добралися до її, винищувач уже зробив обліт периметра й забезпечив нам освітлення місцевості.

Так само як і на перших двох пірамідах, навершя третьої піраміди було зруйновано. Вхід також був закритий, а керування зламане. Заклавши заряд у на вході піраміди, група звично вкрилася за її схилом. Після відльоту винищувача спрацювали заряди, почувся вибух й полетіли уламки каменів. Увійшовши в усередину й обійшовши піраміду, нами був знайдений жрець, без ознак життя. Його тіло було абсолютно неушкоджене.

Було ухвалене рішення взяти тіло із собою. Дійшовши до скутерів, старшина десантної групи викликав командира «Швидкого».

– Доповідаю, в третій, малій, «піраміді влади» знайдене тіло жерця без ушкоджень, імовірно, він сам покинув носій. Вирішили взяти його на корабель. Всі піраміди мають однакові ушкодження. На винищувачі відбувся збій у роботі радара. Ваше місце розташування не визначено.

– Вас зрозумів. Беріть тіло із собою й рухайтеся до «великої піраміди влади», ми поруч із нею, для орієнтира ми себе позначимо. Ми так само не бачимо вас на радарі. Підберемо вас при візуальному контакті. Наші координати не змінені з моменту виходу скутерів з корвета.

Злетівши нагору, винищувач забезпечив прикриття десантної групи три й указав напрямок на корвет «Швидкий». Подальше виконання завдання, через настання ночі, вкрай важке. Або продовжиться пошук з поверненням сонця, або групу висадять у сонячній ділянці сектора, і пошукова операція продовжиться.

Вся група була зведена, як пружина. Кожний вважав своїм обов'язком шукати тих хто вижив стільки часу, скільки це необхідно. Дивно було, що не тільки живих не було знайдено, але й мертвих. А вони повинні були бути. Невже плазмоїдом їх усіх у цьому районі розклало на атоми й від них нічого не залишилося. Так чи інакше, стояла велика рятувальна операція, і збій у роботі радарів ускладнить її, якщо не зробить її проведення взагалі неможливим.

Глава 6

Для усунення перешкод у секторі 3.9 командиром «Швидкого» була застосована хитрість. У різних частинах сектора на висоті 20 кілометрів були переміщені винищувачі, які були побудовані строєм у вигляді восьмикутного стільника. Три легкі корвети в секторі 3.9 піднялися на рівень купола й установили візуальний контакт один з одним. Коли побудова була закінчена, всі включені радари були закільцьовані в один. Вся інформація з них передавалася на корвет «Швидкий». Таким чином, удалося накрити сектор 3.9 імпровізованою антеною, і це дало результат. Першою справою були засічені постановники перешкод чужих. Вони розташовувалися по території сектора 3.9 у формі шестикінечної зірки, замикаючись на замаскований крейсер, гасили радари кораблів рятувальної місії. Розрахунок у них виявився правильним. Крейсери, а тим більше лінкори в планету не ввійдуть, вхід у неї перекритий кораблями чужих, а дрібні кораблі не зможуть перебороти сигнал постановки перешкод. Для потужних крейсерів, а лінкорів і поготів, така перешкода не була чутлива. Сукупна потужність радарів, сонарів і сенсорів така, що сектор був би видний, як на долоні.

– Командуючий Святозар, – знову почувся голос старшого офіцера зв'язку, – командир корвета «Швидкий» з доповіддю на лінії.

– Вивести на великий екран. Доповідайте.

– Зштовхнулися із протидією чужих. Над сектором 3.9 через крейсер проведена постановка перешкод. Сектор був недоступний для радарів. Зараз удалося розкрити систему постановки перешкод. Ми готові знищувати генератори перешкод на поверхні сектора. Запитую дозвіл на проведення операції.

– Атаку не дозволяю. Зберігайте побудову й тримаєте сектор під контролем радарів. У секторі 3.10 справи йдуть значно краще. Зараз я до вас направлю частину кораблів із цього сектора. Вони продовжать пошукову операцію, а ви забезпечите роботу радарів. Як тільки будуть знайдені живі люди, генератори перешкод потрібно буде захопити й представити як доказ втручання чужих у життя колонії.

– Вас зрозумів, командуючий. Зберігаємо стрій, очікуємо допомогу.

– Викликати корвет «Щасливий».

– Командир «Щасливого» на зв’язку».

– «Говорить командуючий Святозар. Один корвет і одну групу винищувачів направити в сектор 3.9 на допомогу групі «Швидкого». У секторі поставлена перешкода. Вони продовжать пошукову операцію, поки група «Швидкого» виконує протидію перешкодам. Старшим сектора залишається командир «Швидкого».

– Вас зрозумів, командуючий.

Цікаво, коли чужі догадалися про те, що їхні дії розкриті? Чи можуть вони щось почати? Якщо трапиться зіткнення, то поки основний флот пройде в планету, крейсер чужих і його винищувачі можуть нанести відчутні втрати пошуковим групам. Як би там не було, вести бойові дії не хотілося. Але якщо чужі винні в загибелі колонії, хіба можемо ми це пропустити. Одна ця думка привела до того, що ненависть до них почала наповнювати мене зсередини. Потрібно нормалізувати подих. Не можна дозволити їй захопити мої думки. Свідомість повинне бути чистим. Не можна втратити зв'язок із сутністю.

Глава 7

Друга група, на чолі з корветом «Щасливий» підійшла до сектора 3.10.

Пройшовши купол і ввійшовши в сектор 3.10, погляду відкрилася така картина, яку просто ніхто не очікував побачити. Практично весь сектор був занурений у воду. На поверхні залишалося чимало ділянок суши, але це в основному гірські вершини й плато, що перебували раніше вище рівня води. Зв'язок з живими колоністами в секторі встановити не вдалося. Якщо люди вкрилися в пірамідах, то доступ до них зараз заблокований водою. Невідомо, скільки вони зможуть перебувати в них. І чи є в них хто-небудь? Що могло викликати потоп?

Командир «Щасливого» доповів про побачений командуючому флоту й відразу після доповіді віддав наказ досліджувати ділянки суши. Був шанс, що люди встигли піти від стихії й укритися в горах або в лісах, що залишилися не зворушені потопом.

Цей сектор, як і інші, для захисту оточений товстим, багатокілометровим шаром льоду. Підняття рівня води могло бути або надходженням її із сусідніх секторів, що навряд чи, рівень води хоч і високий за межами купола, але купол не дасть їй проникнути в сектор. Другою причиною такого потопу могло бути зрушення тектонічних плит у секторі, відділення континенту й затоплення його. У цьому випадку справи йдуть складніше. Зібрати зайву воду й повернути в сектор придатне середовище існування можливо, і цим будуть займатися, але розлам кори сектора не дозволить його скріпити назад. Прийдеться знов переміщати ґрунт, створювати континент, а в кратери, що утворилися, увести воду. Це дозволить вивести на поверхню значні ділянки суши, але, у той же час, створить додаткові моря в секторі.

Але це все буде потім. Зараз потрібно знайти живих. Якщо їх не буде, то й займатися відновленням сектора може й не прийдеться, а для нагов такі умови життя, з рясною кількістю води як раз є придатними для життя. Цікаво, чи мають вони відношення до цих подій? Може, це вони все влаштували, і відразу приготували собі придатне середовище існування?

Пірамід на поверхні не виявилося ні однієї. ескадрильї винищувачів розосередилися й почали прочісувати ділянки суши. Десант чекав від них інформацію. Робити наземну пошукову операцію не поспішали. Ходити по поверхні в пошуках живих, це як шукати гілку в стозі сіна. Чекали цілевказівку від винищувачів.

Глава 8

Вході пошукових операцій по континентальній частині сектора 3.10, що залишилася не затопленої, знайти живих людей не вдавалося. Зате, були багаторазово зафіксовані тварини. Це давало надію на те, що люди, що вижили в потопі, на плато є. Вивчивши сектор, удалося встановити просту закономірність. Якщо на порожніх місцях не було поселень, то в лісовій частині плато проглядалися дороги. Якщо йти по них, то знайти людей, що вижили, якщо такі є, стане можливим.

Корвет «Стрімкий», приземляючись на різних зручних для посадки площадках, залишав групи десанту, які на скутерах направлялися в ліс по дорогах.

Входячи в ліс, проводилося його сканування на наявність живих форм життя, наявності кам'яних або металевих будівель. Стан укочених доріг говорило про те, що живі люди тут є.

Кілька годин пошуків не привели до успіху. Але вдалося з'ясувати, що деякі дороги перетинаються в хащі лісу. Трьом групам вдалося зустрітися на розвилці. А це вже явно справу рук людини. Але де ж люди? Чому їх немає? чому ніхто не відгукується? Адже не може ж бути, щоб не було чутно скутери? Отут явно живуть не дикі племена, раз у них є такі дороги з перехрестями.

Дрони на скутерах фіксували весь процес пошуку. Вони зберегли всі дії десанту, запам'ятали всю лісову місцевість. Обробивши інформацію декількох дронов від різних груп, була побудована тривимірна модель вивченої частини лісового масиву. У ній виявилася одна дуже цікава деталь, не побачена на ходу зі скутера. Від доріг убік хащі лісу відходили вузькі стежки. З дороги їх видно не було, а от по тривимірній моделі вони проглядалися чітко.

Вийшовши до однієї з них, група розбилася на три частини. Перша залишилася охороняти скутери, друга забезпечувала прикриття першої з хащі й третьої з тилу, а третя направилася по стежці в хащу. Іти було зручно, стежка була добре протоптана. Якби вона була стара, то вона б поростила травою. Значить їй користуються. Це дає надію на те, що люди, що вижили, не є дикими племенами.

Пройшовши кілька кілометрів у хащу, передова частина групи стала вловлювати захід диму від багаття. Дуже дивно, адже з повітря дим видний не був.

Стежка стала ставати ширше. Пройшовши ще пару сотню метрів по ній, крізь густу хащу група вийшла на поселення людей. Їх дома розташовувалися в землянках. Дома з колод були побудовані таким чином, що, входячи в будинок, ти спускаєшся по сходам вниз. І таких будинків було кілька десятків. Людей видно не було. Але вони отут явно були. Гарне маскування. Дома з дерева. От чому ми їх не бачили. Сканер сприймав деревину як ліс, а кам'яних і металевих будівель тут не було. Дома низькі, практично, як повалені дерева. Дуже розумно. Видимо, люди розуміли, що їм необхідно ховатися, і для виживання потрібне маскування. Увійшовши в лісове селище, активувавши силове поле, про всяк випадок, командир пошукової групи став звертатися до жителів на нашій рідній мові, після чого це став робити дрон на різних діалектах.

Двері одного з будинків відкрилася, і звідти вийшов молодий світловолосий чоловік, на вигляд йому було всього лише два періоди. Волосся були довгі й підв'язані яскраво червоною стрічкою. Він був одягнений у десантну амуніцію, на зразок нашої, у руках тримав на приготуванні плазмагон. Що ж, істоти розумні, це радувало, але ставало не по собі від відчуття, що ти, як мішень у тирі, під прицілом. Напевно наше наближення вони помітили й вибудували захист, що ми не бачимо. Дрон продовжував сканувати периметр. Друга група, що прикриває нас із тилу, одержувала від нього всю інформацію. Для прикриття третьої групи вони стали обходити поселення ліворуч, раптом почнеться бій, то вони зможуть атакувати поселенців із флангу.

Чоловік, що вийшов, опустив зброю вниз, підняв праву руку до гори й вимовив на знайомій нам мові слова: «Вітаю Вас. Хто Ви, і з якою метою прибули до нас?».

Командир групи опустив свою зброю, підняв праву руку й привітав незнайомця: «Світ вашому будинку. Ми з Метрополії. Прибули з рятувальною місією. Шукаємо живих. Чужі заявили свої права на сектор, тому що він ненаселений».

– Я командуючий збройних сил зони дев'ять сектора 3.10 ГЕІ, поселення Метрополії. Моє ім'я Олексій. Я радий Вас привітати. Ласкаво просимо.

Напруга між усіма стало спадати. З будинків стали виходити люди, не більше двадцяти чоловік і все зі зброєю.

Їм вдалося врятуватися від потопу тільки тому, що їх попередили жерці. Задовго до потопу вони покинули міста й укрилися в лісі, де продовжували жити дуже усамітнено. Вижити за всяку ціну, саме це й було їхнім завданням. Зустріти рятувальну місію й підтвердити права на сектор гуманоїдів.

Як з'ясувалося, зв'язок з метрополією вони втратили давно. Внутрішня війна призвела до того, що засоби зв'язку з метрополією були зруйновані. Причини війни їм до кінця не ясні. Ясно одне, улаштувавши війну одного народу між собою агресори знищили навершя «пірамід влади», і зв'язок з метрополією пропав. Вони хотіли окупувати весь сектор собі й наївно марили, що зможуть отут володіти всім. А далі було зроблено те, що за задумом щирих улаштовувачів війни повинне було звільнити сектор.

Саме тому, жерці виселили людей у ліс і в гори. Вони повинні були врятуватися. Зв'язку між ними не було, щоб їх не відстежили. У цьому величезному лісі є не менше двадцяти поселень. Їх можна знайти пішим порядком. За поселення в горах нічого не відомо. Жерці залишилися в пірамідах. Найімовірніше, вони покинули носії, залишивши їх усередині пірамід. Змінивши рівень води, можна буде до них добратися, але не виключено, що вони зараз уже на Батьківщині.

Але як же тоді метрополія підтримувала зв'язок із сектором 3.10 якщо піраміди були ушкоджені? Щось нам не відомо про те, як змогли розвити свої технології чужі. Але розбиратися в цьому – не завдання групи. Про знайдених поселенців було повідомлено в метрополію.

До прибуття спостережної місії в сектор 3.10 поселенці перебувають під захистом флоту ,який прибув в сектор. Побудова винищувачів над периметром було проведено таким чином, щоб створити силовий захисний купол над поселенням. Інших поселенців було ухвалене рішення не шукати. Якщо їх знайти, то безпеку їм було забезпечити складно, занадто малі сили перебувають у секторі. А раз ми не знайшли їх, то й чужі їх не знайшли. Нехай думають, що ті, кого ми охороняємо – це єдині що вижили. До приходу основних сил флоту будемо створювати дану видимість, щоб не наражати на небезпеку тих, кого ще має бути знайти.

Глава 9

На орбіті ГЕІ кораблі чужих продовжували блокувати вхід у планету. Зв'язку з ними не було. Але по каналу зв'язку з метрополії була отримана відповідь, що нас не впускають тому, що побоюються, що ми займемо «порожні» сектори 3.9 і 3.10, які вони знайшли. Таке їхнє поводження було неприпустимим, блокувати кораблі раси, що населяють планету, не можна, але починати війну через це так само було неприпустимо. Усе вирішується мирним шляхом. Головне, чию сторону займе рада. Протистояти раді ніхто не буде. Даремно.

У Метрополії знали про знайдений живих у секторі 3.10. Беручи до уваги незрозумілі збої в засобах зв'язку з колоніями, коли сектор був майже знищений, а зв'язок ще був, було ухвалене рішення, зв'язок з пошуковими командами не переривати й постійно виходити на візуальний контакт. На випадок, якщо канал зв'язку буде перехоплений, така перевірка буде надійною й захищеною від втручання.

Тепер всі зусилля були зосереджені на пошуку живих у секторі 3.9. Повинні ж і там бути що живі поселенці.

З підпростору до флоту Метрополії вийшли лінкори, прислані адміралом. Перше, що вони почали робити, це повідомили про збої в навігації й проблемах управління лінкора «Відмінник», що зовсім випадково йшов прямо в точку входу планети. По всіх каналах зв'язку чужим повідомляли, про неминуче зіткнення лінкора з кораблями їхнього флоту. Але на зв'язок чужі так і не виходили. Про всякий випадок, передбачаючи такий сценарій, через раду чужим повідомили про несправності лінкора, і що його не можуть зупинити, він уріжеться в кораблі чужих і будуть жертви. Рада галактики, звичайно розуміла, що відбувається, але все-таки наказали чужим зробити маневр і ухилитися від зіткнення. Зберігати життя – це закон першорядної важливості.

Чужі теж розуміли, що самий великий, а точніше величезний лінкор людей із включеними силовими полями просто пройде через них, як гарячий ніж, крізь масло. Зупинити його можна було б, атакувавши, але це призвело б до військового конфлікту. Рада сповіщена про проблему, чужих довели до відома, їм видали приписання, як діяти. Відповідальність лежала б на них, якщо б трапився військовий конфлікт. А виправдання діям лінкора людей, хоч і формальне, але все-таки було.

Потужність в щитах «Відмінника» усе підсилювалася, два інших лінкори прикривали його із флангів. Зброя була наведена в готовність, але в бойове положення не виводилося. Всім своїм видом вони показували, що атакувати не збираються.

Флот чужих почав відходити від точки входу в планету, у яку не швидко, але все-таки точно й упевнено йшов «Відмінник». Як тільки кораблі чужих відійшли убік, прямо перед входом у планету зупинився «Відмінник». Він закрив собою вхід всім судам, крім дрібних винищувачів. Його силове поле було великим і потужним. Зштовхнися з ним корвет, це приведе до його руйнування.

Зупинившись, командуючий лінкором «Відмінник» Радомир повідомив, що приступає до ремонту кермових двигунів і тестування навігаційної системи. Через адмірала флоту Іллю виявив свою вдячність і подяку чужим за розуміння й недопущення жертв. Тепер уже чужі залишилися відрізаними від планети. Їхній флот, що перебуває в планеті, не мав підтримки. Три прибулі лінкори стали друг над другом й стали сканувати ГЕЮ. Командування не безпідставно вважало, що чужі явно встановили засоби перешкод й перехоплення зв'язку. Або це стаціонарні об'єкти на корі планети, або усередині планети є кілька великих кораблів, а не один замаскований крейсер.

Поки проводилася операція, Метрополія викликала всі сектори ГЕІ, з якими зв'язок і раніше був. Потрібна була перевірка й підтвердження того, з ким саме встановлений зв'язок. Крім того, всі ради секторів сповістили про проблеми в секторах 3.9 і 3.10. Одержавши підтвердження, що інші сектори в безпеці й конфліктів у них нема, Метрополія прийняла рішення: до прибуття спостережної місії в планету кораблі не вводити. Їхнє уведення буде здійснено разом з місією, якій потрібно буде представити дані сканування ГЕІ. Якщо будуть знайдені підтвердження про наявність засобів придушення зв'язку, це буде використане проти них. Всю відповідальність за загибель людей покладуть на них. Адже війну усередині сектора можна було б запобігти або зупинити, якби не порушився зв'язок. Якщо нічого не знайдуть, якщо сектор 3.9 виявиться нежитловим, у цьому випадку чужі одержать можливість його не віддати.