Читать книгу: «Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки. Збірник лекцій», страница 3

З метою підвищення ефективності та прозорості діяльності цих органів шляхом впровадження та використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадськості, забезпечення її впливу на процеси, що відбуваються у державі 4 січня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №3 був затверджений «Порядок оприлюднення в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» (далі – Порядок).

Згідно п.2 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади здійснюється шляхом:

– розміщення і постійного оновлення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформації відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та цього Порядку на офіційних веб-сайтах;

– створення Єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України (далі – Веб-портал), призначеного для інтеграції офіційних веб-сайтів органів виконавчої влади та розміщення інформаційних ресурсів відповідно до потреб громадян.

Інформаційне наповнення та технічне забезпечення веб-порталів:

– Верховної Ради України здійснюється згідно «Положення про веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет», затвердженого розпорядженням Голови Верховної Ради України від 24 травня 2001 року №462;

– органів виконавчої влади – згідно «Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади» та «Порядку функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади», затверджених спільним наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року №327/225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 року за №1021/7309.

24 лютого 2003 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №208 «Про заходи щодо створення електронної інформаційної системи „Електронний Уряд“», яка встановила, що:

– одним з пріоритетних завдань щодо розвитку інформаційного суспільства є надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг шляхом використання електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», яка забезпечує інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з фізичними та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій;

– Єдиний веб-портал органів виконавчої влади є центральною частиною електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», призначеною для інтеграції веб-сайтів, електронних інформаційних систем та ресурсів органів виконавчої влади і надання інформаційних та інших послуг з використанням мережі Інтернет.

Офіційний сайт Єдиного веб-порталу: www.kmu.gov.ua.

Іншим важливим нормативно-правовим актом у зазначеній сфері є наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 15 серпня 2003 року №149 «Про затвердження Переліку і Порядку надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи „Електронний Уряд“», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2003 року за №1065/8386.

Порядок визначає процедуру надання органами виконавчої влади інформаційних та інших послуг громадянам і юридичним особам з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд».

Види інформаційні послуг, що надаються з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», визначені в Переліку. Можливості надання органом виконавчої влади певної послуги визначаються готовністю цього органу надавати відповідну державну послугу в електронній формі та потребою громадян і юридичних осіб у такій послузі.

1 березня 2010 року було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України №360-р «Питання реалізації пілотного проекту впровадження технологій електронного урядування», згідно чого основним завданням пілотного проекту є визначення механізму розв'язання проблем, пов'язаних з:

– функціонуванням електронного документообігу;

– забезпеченням постійного зберігання електронних документів та інших електронних інформаційних ресурсів, а також захисту інформації;

– розробленням форматів типових електронних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

– підготовкою тимчасового регламенту електронного документообігу в органах виконавчої влади;

– впровадженням єдиних форматів та протоколів ЕЦП;

– розробленням та впровадженням програмно-апаратних засобів для забезпечення сумісності систем електронного документообігу органів державної влади;

– створенням та забезпеченням функціонування системи загальнодержавних класифікаторів і реєстрів, необхідних для підготовки електронних документів, шляхом інтеграції відповідних електронних інформаційних ресурсів;

– створенням та забезпеченням ведення національного реєстру електронних інформаційних ресурсів;

– впровадженням програмно-технічного комплексу другої черги технологічного центру центрального засвідчувального органу;

– утворенням резервного акредитованого центру сертифікації ключів для органів державної влади;

– створенням національної системи єдиного часу для синхронізації інформаційних систем із Всесвітнім координованим часом (UTC);

– впровадженням технології надання адміністративних послуг через Інтернет органами виконавчої влади і бюджетними установами в межах їх повноважень;

– створенням веб-порталу з питань підтримки розвитку електронного урядування;

– утворенням на базі державного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів» (далі – ДП «Держінформресурс») Національного центру електронного урядування (далі – НЦЕУ).

НЦЕУ – це установа, що забезпечує інформаційну підтримку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб щодо застосування технологій електронного урядування.

Офіційний сайт НЦЕУ: http://nc.da-gov.adamant.ua.

НЦЕУ є структурним підрозділом ДП «Держінформресурс» і функціонує згідно «Положення про НЦЕУ», затвердженого наказом ДП «Держінформресурс» від 3 лютого 2014 року.

Офіційний сайт ДП «Держінформресурс»: www.dir.gov.ua.

З метою подальшого розвитку інформаційного суспільства держави розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 року №634-р була схвалена «Концепція створення та функціонування інформаційної системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» (далі – Концепція).

Згідно Концепції впровадження електронного урядування є важливою умовою розвитку інформаційного суспільства та становлення електронної демократії, де кожен громадянин може створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися та обмінюватися інформацією і знаннями, використовувати інформаційні технології для розширення можливостей реалізації власного потенціалу, сприяти суспільному і особистому розвитку, підвищувати якість життя та створювати умови для відкритого і прозорого державного управління.

Головною складовою електронного урядування повинна стати система електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Метою її створення є забезпечення електронного обслуговування осіб за принципом «єдиного вікна» із застосуванням ЕЦП. Основною умовою функціонування системи є забезпечення безпеки інформації згідно вимог законодавства про захист інформації та персональних даних.

18 липня 2012 року постановою Кабінету Міністрів України №670 було затверджено «Положення про систему електронної взаємодії органів виконавчої влади» (далі – Положення), яке визначає загальні засади створення, впровадження та забезпечення функціонування системи електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі – система).

Згідно п.2 Положення система призначена для автоматизації процесів створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання, зберігання, знищення електронних документів та копій паперових документів в електронному вигляді з використанням ЕЦП (далі – електронні документи), які не містять інформацію з обмеженим доступом, та контролю за виконанням актів Кабінету Міністрів України та інших документів.

Згідно п.4 Положення користувачами системи є відповідальні посадові особи Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.

Згідно п.5. Положення створення та функціонування системи забезпечує держатель, яким є Державне агентство з питань електронного урядування (далі – держатель системи).

Згідно п.6 Положення адміністратором системи є ДП «Держінформресурс» (далі – адміністратор системи), що належить до сфери управління Державного агентства з питань електронного урядування.

Адміністратор системи:

– створює, впроваджує та здійснює підтримку функціонування системи;

– надає користувачам захищений доступ до системи;

– забезпечує зберігання та несе відповідальність за захист інформації, яка обробляється у системі;

– здійснює інші заходи, пов'язані з функціонуванням системи.

Згідно п.7 Положення обмін інформацією в системі здійснюється за допомогою Інтернету або Національної системи конфіденційного зв'язку.

Програмно-технічні комплекси та технічні засоби системи повинні забезпечувати унеможливлення несанкціонованого знищення, блокування, порушення цілісності та режиму доступу до інформації, яка обробляється в системі.

Захист інформації в системі забезпечується шляхом здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів з використанням програмно-технічних засобів відповідно до законодавства.

1 листопада 2012 року наказом Міністерства юстиції України №1600/5 був затверджений «Порядок роботи з електронними документами через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади з використанням ЕЦП» (далі – Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 листопада 2012 року за №1854/22166.

Цей Порядок встановлює загальні правила створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання та зберігання електронних документів, які не містять інформацію з обмеженим доступом, Секретаріатом Кабінету Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади (далі – суб’єкти) через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (далі – Система).

Згідно розділу І Порядку «Загальні положення» з використанням функціональних можливостей програмного забезпечення Системи здійснюється автоматизація процесів створення, відправлення, передавання, одержання, оброблення, використання, зберігання, обліку та контролю за виконанням електронних документів, що створюються суб'єктами у процесах документообігу.

Інформація у Системі обробляється із застосуванням комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

Суб’єкти під час користування Системою за рішенням керівника цього суб’єкта використовують для передачі та отримання інформації мережу Інтернет або Національну систему конфіденційного зв'язку.

Згідно розділу ІІ Порядку «Реєстрація та отримання доступу в Системі» Адміністратором системи забезпечується реєстрація суб'єктів та їх користувачів у Системі.

Доступ користувачів до Системи забезпечується шляхом їх авторизації. Авторизація користувачів у Системі здійснюється з використанням надійних засобів ЕЦП.

Згідно розділу ІІІ Порядку «Робота з електронними документами в Системі» користувач для одержання інформації щодо створених суб'єктами електронних документів використовує списки вхідних і вихідних документів, сформованих Системою.

Електронний документ, що надійшов на електронну адресу суб’єкта, відхиляється у таких випадках:

– електронний документ надійшов не за адресою;

– електронний документ заражений вірусом;

– електронний документ не пройшов перевірку на цілісність;

– будь-який із накладених на електронний документ ЕЦП не пройшов перевірку на справжність.

Про реєстрацію чи відхилення електронного документа суб'єкт, що відправив документ, невідкладно повідомляється в автоматизованому режимі засобами Системи.

Згідно розділу ІV Порядку «Зберігання документів» документи постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання створюються одночасно в паперовій та електронній формах.

Електронні документи, опрацювання яких у Системі закінчено та які повинні бути передані на постійне або тривале зберігання до архіву, мають бути підготовлені до передачі на архівне зберігання засобами Системи у порядку, визначеному законодавством.

20 жовтня 2011 року наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1207 були затверджені «Вимоги до форматів даних електронного документообігу в органах державної влади» (далі – Вимоги), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2011 року за №1306/20044.

Згідно розділу І Вимог програмне забезпечення може бути реалізовано окремим автономним рішенням або інтегровано у внутрішню систему електронного документообігу як його складова частина.

Електронне повідомлення передається з системи електронного документообігу відправника в систему електронного документообігу одержувача у вигляді файлу.

Електронне повідомлення в цілому та його складові частини можуть бути незалежно підписані ЕЦП та (або) зашифровані.

3. Нормативно-правові акти з інформаційної безпеки телерадіоресурсів

Поряд з наведеними вище базовими нормативно-правовими актами, що визначають правові засади забезпечення інформаційної безпеки України, існує низка нормативних актів, які безпосередньо регулюють суспільні відносини в телекомунікаційній сфері та сфері користування радіочастотним ресурсом України. Тому далі розглянемо положення основних нормативних актів, які визначають зміст правового регулювання в цих сферах.

Окремий вклад у забезпечення інформаційної безпеки держави вносить Закон України «Про телекомунікації» (далі – Закон), який визначає інформаційну безпеку телекомунікаційних мереж як здатність телекомунікаційних мереж забезпечувати захист від несанкціонованих дій та витоку інформації або від порушення встановленого порядку її маршрутизації.

Згідно статті 9 Закону охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України.

Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом.

Оператори телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Згідно статті 17 Закону органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі – НКРЗІ).

Згідно статті 18 Закону НКРЗІ:

4—1) встановлює Правила здійснення діяльності у сфері телекомунікацій;

5) здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за використанням номерного ресурсу;

20) встановлює порядок ведення і веде реєстр операторів телекомунікацій.

Згідно статті 34 Закону «Захист інформації про споживача»:

1. Оператори телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

2. Призначені для оприлюднення телефонні довідники, у тому числі електронні версії та бази даних інформаційно-довідкових служб, можуть містити інформацію про прізвище, ім'я, по батькові, найменування, адресу та номер телефону абонента в разі, якщо в договорі про надання телекомунікаційних послуг міститься згода споживача на опублікування такої інформації.

Споживач має право на безоплатне вилучення відомостей про нього повністю або частково з електронних версій баз даних інформаційно-довідкових служб.

3. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача.

Згідно статті 39 Закону оператори телекомунікацій зобов'язані:

17) вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами;

18) на підставі рішення суду обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії.

Оператори телекомунікацій зобов’язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення.

Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Згідно статті 56 Закону адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет здійснюється уповноваженою організацією для:

1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет;

2) створення реєстру доменних назв у домені. UA;

3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет;

4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені. UA;

5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції;

6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет.

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені. UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог.

Крім того, з метою забезпечення державних органів, Збройних Сил, інших військових формувань, МВС і органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій державної форми власності окремою телекомунікаційною мережею була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. №850-р «Про передачу у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення» (далі – ТМСП).

На виконання постанови ТМСП, створена на базі транспортної телекомунікаційної мережі публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі – Укртелеком), повинна бути передана органам Держспецзв’язку як державна власність із закриттям доступу до неї з боку телекомунікаційної мережі загального користування (далі – ТМЗК) згідно вимог Порядку, затвердженого наказом Адміністрації Держспецзв'язку від 19 травня 2015 року №266/739, зареєстрованого в Мін’юсті 5 червня 2015 року за №671/27116.

З дати затвердження Акта передачі-приймання від Укртелекому до Держспецзв’язку до держави переходить право власності на ТМСП, після чого Адміністрація Держспецзв’язку здійснює управління ТМСП відповідно до Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

Адміністрація Держспецзв’язку з дня затвердження Акта передачі-приймання зобов’язана провести в установленому законодавством порядку оформлення та державну реєстрацію речових прав на ТМСП і надати до Фонду державного майна України відомості про ТМСП для внесення до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.

ТМСП являє собою виділену ємність у мережах передачі даних Укртелекому гарантованою пропускною спроможністю 10 Гбіт/с, під’єднану до захищеного обладнання з обмеженим фізичним доступом, розташованого в усіх районних відділеннях Укртелекому. Доступ до кінцевого обладнання абонентів у державних органах має відбуватися каналами «Ethernet».

Для магістральної передачі даних у ТМСП використовується технологія «MPLS». Дані надходять у систему зашифрованими абонентським обладнанням з використанням стійких алгоритмів української розробки. Навіть у випадку перехоплення трафіку на мережах Укртелекому виділення та розшифрування його є неможливим. Проект ТМСП неодноразово отримував високі оцінки своєї надійності на спеціалізованих міжнародних конференціях із захищеного зв’язку.

Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо визначення умов користування цим ресурсом, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, а також фізичних і юридичних осіб, які користуються радіочастотним ресурсом встановлює Закон України «Про радіочастотний ресурс України» (далі – Закон).

У Законі наведені нижче терміни вживаються такому значенні:

– радіочастота – електромагнітна хвиля у просторі без штучного спрямовуючого середовища з певним номіналом частоти в межах радіочастотного спектра;

– радіочастотний ресурс – частина радіочастотного спектра, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях;

– користування радіочастотним ресурсом – діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Метою цього Закону є створення правових засад для ефективного та раціонального використання радіочастотного ресурсу України для забезпечення економічного, соціального, інформаційного та культурного розвитку, державної безпеки та обороноздатності.

Згідно статті 5 Закону користувачі радіочастотного ресурсу України залежно від напрямів його використання поділяються на спеціальні та загальні.

До спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України відносяться підрозділи і організації Міністерства оборони, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку, Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони, а також центральних органів виконавчої влади України, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері транспорту.

Згідно статті 9 Закону державне управління у сфері користування радіочастотним ресурсом України здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах зв'язку, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України (далі – ЦОВЗ).

Згідно статті 11 Закону ЦОВЗ:

4) розробляє на підставі пропозицій і за участю національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних Сил України, інших заінтересованих осіб Національну таблицю розподілу смуг радіочастот і План використання радіочастотного ресурсу України;

7) здійснює обов'язки Адміністрації зв'язку України з питань виконання функцій України як держави – члена Міжнародного союзу електрозв'язку.

Згідно статті 12 Закону органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є НКРЗІ, яка утворюється відповідно до Закону України «Про телекомунікації».

Згідно статті 13 Закону одними з основних засад державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом є:

1) забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом в інтересах усіх категорій користувачів;

3) забезпечення і захист інтересів держави.

Згідно статті 16 Закону у сфері управління НКРЗІ утворюється державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (далі – УДЦР), що здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗІ. Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу, які діють у смугах радіочастот загального користування.

Офіційний сайт УДЦР: www.ucrf.gov.ua.

Згідно статті 50 Закону Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення (далі – НРТР) визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення.

Присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, та видача відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів здійснюється УДЦР на підставі ліцензії на мовлення або подання НРТР для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу.

Обмеження або тимчасове зупинення використання радіоелектронних засобів мовлення здійснюється НКРЗІ, виключно у випадках загрози для життя або здоров'я людей з обов'язковим інформуванням НРТР у триденний термін.

Згідно статті 57 Закону користування радіочастотним ресурсом здійснюється на платній основі. Збір за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.

НКРЗІ здійснює державне регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку згідно «Положення про НКРЗІ» (далі – Положення), затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року №1067.

Згідно п.3 Положення основними завданнями НКРЗІ є:

1) забезпечення проведення єдиної державної політики з питань державного регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку;

2) здійснення державного регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом, надання послуг поштового зв'язку, розвитку та модернізації телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних мереж з урахуванням інтересів національної безпеки.

Офіційний сайт НКРЗІ: http://nkrzi.gov.ua.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Згідно статті 4 Закону держава встановлює дієві обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення.

Згідно статті 5 Закону цензура інформаційної діяльності телерадіоорганізації забороняється.

Не допускається використання телерадіоорганізацій для:

– поширення відомостей, що становлять державну таємницю, або іншої інформації, яка охороняється законом;

– закликів до насильницької зміни конституційного ладу та розв'язування війни;

– необґрунтованого показу насильства;

– пропаганди винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження;

– трансляції програм та передач, у яких телеглядачам та/або радіослухачам надаються послуги з ворожіння та гадання, а також платні послуги у сфері народної та/або нетрадиційної медицини;

– трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;

– розповсюдження і реклами порнографічних матеріалів та предметів;

– пропаганди наркотичних засобів, психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування;

– поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб, посягає на честь і гідність особи;

– здійснення інших вчинків, за якими наступає кримінальна відповідальність.

Забороняється використання у програмах та передачах на телебаченні та радіо прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людини та/або чинять шкідливий вплив на стан їх здоров'я.

Згідно статті 7 Закону єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – НРТР).

Згідно статті 9 Закону у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації не менше 50 відсотків має становити національний аудіовізуальний продукт або музичні твори українських авторів чи виконавців.

Згідно статті 57 Закону редакційний статут телерадіоорганізації визначає:

– основні вимоги до забезпечення точності, об'єктивності, неупередженості та збалансованості інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

– вимоги до розповсюдження конфіденційної інформації;

– вимоги до розповсюдження інформації про насильство;

– вимоги до розповсюдження інформації про кримінальні правопорушення;

– вимоги до розповсюдження інформації про різні групи населення (національні та сексуальні меншини, релігійні групи, хворих та інвалідів);

– вимоги до захисту дітей від негативного впливу інформації, що розповсюджується телерадіоорганізацією;

– вимоги до перевірки достовірності інформації, одержаної від третіх осіб;

– вимоги до дотримання авторських та суміжних прав при розповсюдженні інформації;

– особливості поширення інформації про політичні партії та політиків під час виборчого процесу та поза його межами;

– вимоги до реклами та спонсорства;

– вимоги щодо недопущення прихованої реклами та одержання творчими працівниками телерадіоорганізації товарів і послуг безкоштовно або за пільговими цінами.

Редакційний статут телерадіоорганізації має бути оприлюднений. Копія редакційного статуту протягом семи днів з часу його прийняття або внесення змін до нього надсилається до НРТР.

Згідно статті 59 Закону телерадіоорганізація зобов'язана:

в) поширювати об'єктивну інформацію;

є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів;

ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені;