Цитаты из книги «Все, що я хотіла сьогодні…», страница 3

Часом на перший погляд здається, що варто лише ступити за поріг - і звідусіль тобі на голову почнуть валитися пригоди, як у кіно.

У дійсності ж я дивилась на місто, що крутилося перед моїми очима, як дитяча карусель, і розуміла, що нічого не відбудеться, доки я не докладу до цього зусиль.

Часом я казала собі: "Я більше не можу...", – а потім, на ранок, знову могла.

Я не уявляю, як могла так надовго законсервувати в собі все, що на початку було найголовнішим: відчуття безпідставного щастя, яке обов'язково саме знайде свою причину - зловить її, як велику срібну рибину, і викине до твоїх ніг. Без жодного зусилля з твого боку. Крім одного: завжди нести його в собі. Як полум'я, а часом - як хрест.

Я дуже люблю дивитись на небо.

Особливо тоді, коли мені сумно, чи дістають якісь проблеми, чи я на когось чекаю, чи просто стою на тролейбусній зупинці й мені нудно. На такі випадки в мене є найкращі ліки: просто поглянути вгору.

І все, що робиться в цю мить під ногами, стає дрібним і несуттєвим.

Шукати не ту, з ким тобі зручно, а навпаки - ту, яка виламає тебе з усіх зручностей.

Адже тиша була прекрасною, нічого в світі не могло порівнятися з нею. Навіть моя улюблена музика Бетховена. Я подумала: можливо, задля того, аби писати таку дивовижну музику, йому треба було оглухнути. Можливо, в цьому і полягає незбагненна таємниця: оглухнути - аби почути, осліпнути - аби побачити.

Скрутити в собі всі табу і заборони і викинути.

Взагалі, я дуже люблю любити. Можливо, я неправильно висловлююсь, але це саме так.

Я люблю любити.

Щастя - це щось дуже індивідуальне і не пов'язане з побутом. Це як літній дощ - взявся нізвідки і пішов у нікуди. Це ніби над тобою пролетів ангел і зачепив твоє обличчя крилом.