Читать книгу: «Одержима », страница 4

 
Ох, як би я тепер хотіла кинуть
отрутними словами їм в обличчя,
немов гарячим приском! Хай би очі
їм випекло, ті очі безсоромні,
що сміли тут дивитися на муку
того, чийого всі не варт мізинця!
Я знаю, що якби з’явилась я,
ненавистю спотворена в обличчі,
вони жахнулись би і запитали:
«Яке тобі до всіх нас діло, жінко?»
І я на те… що я на те сказала б?
Я б мусила мовчати, бо ненависть
не має голосу на поминках того,
хто всіх любив і всіх прощав… Ой горе!
В той час, як всі громадою зберуться
згадать того, кого я так любила,
я буду всім чужа і одинока,
не признана ніким, бо сам Месія
не признавав мене… О сине божий!
Нехай в моїм житті все, все неправда,
та вір мені, що я тебе любила.
Чи ти гадав, – я не зреклась себе?
Зреклась! я прокляла себе і душу,
ту душу, що не хтів прийнять Месія
собі на жертву. Де ж ще більше горе,
як не могти віддать за друга душу?..
 

Темрява огортає все більше гору, і хрест, і жінку під хрестом.

IV

Майдан в Єрусалимі. Перебігають люди, оглядаючись боязко, часом сходяться малими гуртами і нищечком, шпарко перемовляються по кілька слів, потім знов розходяться. Mipіам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Месії.

Йоганна (до Міріам).

 
Мир, сестро, й радість!
 

Міріам.

 
Радості і миру
не знаю я так само, як тебе.
 

Йоганна.

 
Прости, що зачіпаю незнайому,
але ж у нас така весела звістка.
 

Міріам.

 
Що то мене обходить?
 

Йоганна.

 
Всіх обходить!
Месія наш воскрес!
 

Міріам (голосно).

 
Воскрес? Месія?!
 

Йоганна.

 
На бога, сестро, тихше! ще почує
хто з люду й донесе синедріону⁶.
 

Міріам.

 
Ви боїтесь, коли б вам за Месію
кров не пролити так, як він за вас
пролив свою?
 

Йоганна.

 
Проллєм, як буде треба, —
тепер не час.
 

Міріам.

 
Ти, жінко, чим торгуєш?
 

Йоганна.

 
Сказала б я, питання не до речі.
 

Міріам.

 
А ти не знаєш, де тепер Месія?
На небі, певне?
 

Йоганна.

 
Кажуть, на землі,
між людом ходить.
 

Міріам.

 
Отже, в вас надія,
що є кому і вдруге кров пролить,
як прийде знову час!
 

(Гірко сміється).

 
А я не вірю,
щоб він воскрес, бо ви того не варті!
 

Йоганна.

 
Він не вважав, чи вартий хто, чи ні.
 

Міріам.

 
Се правда! він ніколи не вважав
на те, що з вас ніхто його не вартий.
І все-таки не вірю, що воскрес він.
 

Йоганна.

 
Але ж він сам пророкував про те!
 

Міріам.

 
Для сеї самої юрби воскреснуть?
На се, либонь, не стало б і Месії!
 

Йоганна.

 
Здається, помилилась я, бо ти,
як бачу, не прихильниця його.
 

Міріам.

 
Прихильних мав він досить і без мене.
 

Йоганна зо страхом ховається в поблизький гурток.

Міріам.

(їй услід).

 
Не бійсь! не розкажу синедріону,
бо він для мене не миліш, ніж ти,
хіба однаково ненависний.
 

(Близько проходить старий галілеянин, Міріам звертається до нього).

 
Що, батьку,
чи правду кажуть, що воскрес Месія?
 

Старий.

 
Так правда, як і те, що він пролив
за всіх нас кров свою святу, невинну.
 

Міріам.

 
Він не за всіх пролив. Неправда, значить.
 

Старий.

 
Як не за всіх!
 

Міріам.

 
За мене він ні краплі
не проливав.
 

Старий.

 
А, ти не віриш в нього…
 

(Хоче й собі сховатись у гурті).

Міріам.

 
Я вірю в нього !
Старий спиняється.
Вірю більш, як ти,
більш, як усі ви.
 

Старий.

 
То приходь сьогодні
до нас на збір.
 

Міріам (з відразою).

 
Щоб я до вас прийшла?!
Ховатися по норах вкупі з вами?
Мені при вас нема чого робити:
у мене на чолі немає плями!
 

Старий.

 
А в кого ж є?
 

Міріам.

 
У вас, у всіх у вас!
Усі ви допустили, щоб Месія
кривавий викуп дав за ваші душі.
І вам прийнять його було не тяжко?
Віддячились ви, правда, хто сльозою,
хто щирою до ворогів любов’ю…
 

Старий.

 
Він сам казав нам ворогів любити.
 

Міріам.

 
А ви й зраділи! так вам безпечніше:
душа врятована та й тіло не загине!
 

Старий (з острахом).

 
Хто ти така?
 

Міріам.

 
Я? «Одержима духом»!
 

Старий.

 
Благай Месію, щоб зцілив тебе
і визволив від того злого духа
святою силою своєї крові й тіла.
 

Міріам.

 
Щоб визволив мене ціною крові?
Своєї крові? Та невже ти, діду,
гадаєш, ніби я себе ціную
дорожчою, ніж чиста кров його?
Так слухай же: чи в огняній геєні,
чи в темряві без краю доведеться
мені на вік віків з душею пробувати,
та радощі моєї не зруйнує