Взявся за книжку ще у грудні, і через революцію, коли було зовсім не до книжок, читання розтягнулося аж до травня. Та й без революцій «Піраміда» наврядчи могла б стати легкою прогулянкою. Тисяча сторінок і особлива мова Леонова, де кожне речення – складний мистецьким продукт (схоже відбувається з текстами Платонова, коли ти просто не розумієш, як можна так вдумливо і складно побудувати речення) – примушують бути вкрай уважним і рухатися по тексту дуже повільно. «Піраміду» Леонов, як кажуть, писав цілих 40 років, ще з 50-х. Втім виглядає вона цілісною і послідовною. Можливо, надзвичайна стилістична, лексична й ідейна складність тексту просто приховує можливі стики й неув'язки. З точки зору сюжету, роман – це явна заявка на магічний реалізм, яка чекала на себе у повній невідомості до часів, коли магічний реалізм став загальним місцем (роман вперше вийшов друком лише 1994 року). Переповідати сюжет, як завжди, не буду. Якщо у кількох словах, то все обертається навколо появи серед людей справжнього ангела, його непростого перебування серед радянської реальності 30-х років з вбудовуваними фабульними відгалуженнями з життя ледь не кожного персонажу і нелінейною послідовністю подій. Реально, роман, як структура і текст, читається так, ніби його написав якийсь новомодний постмодерніст. Щодо смислового, так би мовити, наповнення, то тут теж марно намагатися все це безкрає море охопити – Росія, її історія, доля й мета, питання віри (надзвичайно багато посилань на Біблію і, наскільки я зміг вловити, алюзій на біблійські тексти), есхатологічні картини, футуристичні побудови, теософські переосмислення священного писання, мистецтво, врешті-решт просто людські стосунки – як кажуть, you name it. Тим і вирізняється хороша книжка від такої собі, що у хорошій книжці знайдеш все в залежності від того, з яким багажем ти до неї прийшов. Не знаю, як кому, а мені Леонов завжди надзвичайно подобавався. Звісно, романи, які він писав для радянського друку, часто занадто ідеологізовані сюжетно, обмежені тематично і тому менш цікаві, особливо, зараз, коли ми вже прийшли до тями після радянських реалій. Наприклад, з точки зору мови й стилю «Піраміда» сильно нагадує «Вора». Але «Вор» значно поступається свободою у викладені думок, та й ідейно виразно обрублений. А такі от прориви крізь цензурні рогатки демонструють, яким надзвичайно потужним і, на жаль, несправедливо недооціненим письменником радянської доби є Леонов.
Отзывы на книгу «Пирамида», страница 2