Сирітський потяг

Тепер я думаю, що це і є рай - місце в спогадах інших, де ми й далі живемо в найкращих своїх образах.

Й отак формується твоя особистість. Ти знаєш забагато, і це знання робить тебе недовірливим. Стаєш боязким і настороженим. Вираження емоцій втрачає свою природність, і доводиться їх вдавати. Прикидатися. Виказувати співчуття, коли не відчуваєш його. Й отак учишся губитися в натовпі, мати такий самий вигляд, як усі, хоча всередині почуваєшся зламаним.

Маєш навчитися брати те, чим люди хочуть поділитися

- Я можу відпустити минуле, без проблем. - Він піднімає вовняну ковдру, що впала на підлогу, й укриває Карміна. - Але я не хочу забувати все.

,,Чисті думки й добрі діла вкупі дають хороше життя."

Гірко бути дитиною, коли знаєш, що ніхто тебе не любить і не дбає про тебе, і завжди перебувати на задвірках.

,,Ніщо так не заважає переміщенню як страх—ноша,від якої часто найважче відмовитися."