Інтернат

Ця книга увійде в історію. Від письменника, що все бачив на власні очі і так тонко, майстерно передав – тим, хто буде вивчати цю війну. Читаючи, відчуваєш шкірою сіру зиму Донбасу і настрої цього місця-часу. Геніально.

Під час читання виникали відчуття схожості головного персонажу – Павла зі Стороннім Камю. Відстороненість, певна життєва пасивність, небажання перейматися близькими та ії почуттями. Робота без задоволення, близькі стосунки без ініціативи.

Взагалі книги Жадана – це книги з «післясмаком». Проковтнувши її думаєш, що це досить цікава, але така … звичайна книга. Але чим більше про неї розмірковуєш, тим більше іі відчуваєш.

Роман читається легко і водночас з переживаннями. Книга написана в стилі Сергія Жадана. Обожнюю всі його книги.

Рекомендую для читання, але потрібно читати серйозно.

Довго чекав після Ворошиловограда … Шкода, що війна спонукала Сергія написати цей роман. Автор виплеснув свою боль, боль Громадянина, Українця …

Книга откровенно слабая, претенциозная. Полное впечатление, что автор взвалил на себя задачу, которая ему не по плечу. Читать её (вернее, пытаться читать) – подлинное мучение. Честно пытался дочитать, из принципа (хотелось дать автору шанс) – но не смог.

Не рекомендую никому из мыслящих людей.

Может быть, кто-то уровня бабки Параски и сможет осилить, но для этого нужно обладать особым майданным мировоззрением.