Доводи розсудку

Лестити і догоджати іншим, коли тобі не лестять і не догоджають, - не така вже й велика приємність.

Усе лихо поезій полягає в тому, що мало хто втішається нею безкарно, і що вона найбільше вражає нас саме в тому стані душі, коли не слід упиватися нею.

Ніколи не можна сподіватися на чийсь добрий вплив, ніколи не можна знати, чи на довго його вистачить. Той, хто хоче бути щасливим, має бути твердим. ...Перше чого я бажаю всім, до кого добре ставлюсь — це твердість духу. Якщо [хтось] у падолисті своїх літ хоче бути чарівною і щасливою, нехай дбайливо оберігає свою твердість.

Коли він говорив, вона чула той самий голос, пізнавала ту саму душу

Вона покинула його, щоб догодити іншим, підкорившись доводам розсудку. А це вже безвілля й боягузтво.